Сьогодні – Всесвітній день боротьби зі сказом
На сьогодні ситуація по сказу в Україні залишається непростою, так цього року в Україні зареєстровані три випадки захворювання людей на сказ в Сумській, Чернігівській та Донецькій областях. В двох випадках причиною захворювання стали рани, нанесені хворими котами, причина третього випадку невідома.
В минулому році зареєстровані також три випадки захворювання людей в Харківській, Тернопільській, Донецькій областях, причиною яких стали покуси безпритульних невакцинованих собак. В 2009 – один випадок у Львівській області, причиною стала хвора дика лисиця.
З початку 2011 року в Україні виявлено 540 неблагополучних пунктів по сказу, що на 409 пунктів менше ніж за аналогічний період минулого року, з них серед ВРХ – 31, ДРХ – 9, свині – 1, коні - 2, котів – 167, серед собак – 130 та 26 серед диких тварин. Найбільша кількість неблагополучних пунктів цього року зареєстровано в Хмельницькій – 59, Сумській – 58, Вінницькій – 51, Кіровоградській – 33, Харківській – 32, Дніпропетровській – 31, Чернігівській – 31 областях.
В цьому році виявлено 17 повторних випадків в раніше неблагополучних пунктах, зокрема в Вінницькій області – 2, Дніпропетровській – 1, Донецькій – 2, Львівській – 1, Одеській – 1, Сумській – 7, Харківській – 1, Хмельницькій області – 2.
Причинами цього, як і раніше, залишаються :
-недостатній контроль за виконанням правил утримання собак і котів, в результаті чого збільшується кількість безпритульних тварин, особливо на околицях міст, на територіях інших населених пунктів, недоліки у роботі комунальних служб з саночистки міст, фактична її відсутність у сільській місцевості, внаслідок чого у безпритульних тварин підтримується «кормова база». Постійні бригади по відлову безпритульних тварин поодинокі, а тимчасові бригади створюються і діють не в плановому порядку і лише в окремих регіонах.
До цього слід додати, що рекомендовані Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» притулки для тварин, через фінансові труднощі, створюються лише в окремих випадках, стерилізація безпритульних тварин проводиться у недостатньому обсязі, внаслідок чого вищезазначені заходи не можуть вирішити проблему регулювання чисельності домашніх непродуктивних тварин в найближчі роки. Не застосовується і ст. 17 Закону щодо знищення тварин у разі неможливості застосування гуманних методів регулювання їх чисельності.
Аналіз структури видового сказу тварин, що захворіли на сказ за останні десять років у Чернігівській області, свідчить, що в середньому 13% випадків хвороби припадає на сільськогосподарських тварин, 19%- на котів, 12% -на собак, 48% - на лисиць, а решту становлять інші види м”ясоїдних тварин.
З року в рік спостерігається захворювання одних і тих самих видів тварин, проте існує інша закономірність. Через рік після збільшення захворюваності диких хижих тварин починається стрімке зростання захворювання серед домашніх продуктивних (велика рогата худоба, свині, коні) і непродуктивних тварин (собаки і коти).
Зниження захворюваності відбувається завдяки спільним діям регіональних служб ветеринарної медицини, лісового господарства, екології та природних ресурсів. Це включає заходи щодо зниження поголів”я диких м”ясоїдних тварин, особливо червоної лисиці, як основного джерела захворювання. Проте, такі заходи дають тимчасовий ефект, бо у наступні роки популяція швидко відновлюється. Тотальний відстріл також неприпустимий, тому що це може внести дисбаланс в екологічний стан природного середовища.
Всесвітній день боротьби зі сказом, який проводиться за ініціативи благодійної організації «Альянс з боротьби зі сказом» і Центрів США з боротьби із хворобами і профілактики хвороб.
Всесвітній день боротьби зі сказом покликаний підвищувати інформованість про наслідки сказу у людини і тварин, про те, наскільки легко його попередити і як викоренити це захворювання серед людей, ведучи боротьбу з його збудником серед тварин.
За даними Альянсу з боротьби проти сказу і Центрів США з боротьби із хворобами і профілактики хвороб, щорічно 55 тисяч осіб помирають від сказу - в середньому одна людина кожні 10 хвилин. Причому, близько 95% смертельних випадків реєструється в Азії і Африці. Тим часом, є безпечні й ефективні вакцини, доступні для людей, покусаних тваринами, у яких може бути сказ, але через високу вартість вони мало застосовуються у країнах, що розвиваються.
Сказ - небезпечне вірусне інфекційне захворювання, що передається людині під час укусіу або контакту із слиною хворої тварини. Однією з основних ознак розвитку захворювання є водобоязнь, утруднення під час ковтання рідини, поява судом при спробі пити воду. Тому сказ називають ще й гідрофобією. З моменту появи ознак і симптомів хвороби сказ стає смертельним.
Перші симптоми сказу схожі з симптомами грипу, включаючи підвищену температуру, головний біль і втому. Потім хвороба поширюється на дихальну систему, шлунково-кишковий тракт та/або центральну нервову систему. У критичній стадії переважають ознаки гіперактивності (буйний сказ) або паралічу (тихий сказ). Як у випадку буйного, так і у випадку тихого сказу параліч розвивається і зрештою приймає форму повного паралічу з подальшою комою і смертю в усіх випадках, що зазвичай наступає унаслідок дихальної недостатності. Без інтенсивного лікування смерть наступає протягом перших семи днів хвороби.
За даними фахівців Всесвітньої організації охорони здоров`я, собаки, як і раніше, є основними носіями сказу в Африці і Азії, і винуватцями більшості випадків смерті людей від сказу в усьому світі . Від 30% до 60% жертв укусів собак - діти віком до 15 років.
Більш як 30 років продовжується епізоотія сказу природного типу в Європі, основними джерелами якого є дикі м`ясоїдні тварини, головним чином - лисиці. Епіцентром епізоотії залишаються країни Східної Європи: Україна, Литва, Латвія, Білорусь, Росія, Хорватія, епізоотична ситуація в яких визначає стан по сказу в Європі.
Як повідомили у Міністерстві охорони здоров`я України, останнім часом у нашій країні збільшилася кількість випадків захворювань людей на сказ. Зараження людини відбувається в основному через укус хворою твариною або унаслідок попадання її слини на свіжі рани, подряпини шкіри або слизові оболонки. Інфікування людини сказом походить переважно від диких хижаків (вовки, лисиці - 41,4%) або домашніх тварин (коти - 21,8%, собаки - 15,3%) а також сільськогосподарських тварин (20,2%).
У разі вчасного звертання постраждалого до лікувальної установи проводиться щеплення антирабічною вакциною, яка попереджає захворювання і врятовує життя. У разі несвоєчасного проведення вакцинації після укусу інфікованої тварини хвороба закінчується смертю.
Щорічно в Україні реєструється приблизно 100-120 тисяч осіб, які звернулися до медичних установ з приводу укусів тваринами, з яких 60% одержують направлення за показниками підозри інфікування сказом.
Медики наголошують, що до лікаря потрібно звертатися відразу після контакту (укусу або ослинення) з підозрілою твариною, тому що при проявах клінічних ознак врятувати хворого, як правило, не вдається. Інкубаційний період сказу триває достатньо довго - в середньому 1-3 місяці (хоча може тривати і до року). Перші ознаки хвороби виникають пізно, коли в мозку вже відбулися руйнівні процеси (набряк, крововилив, деградація нервових клітин), які роблять лікування проблематичним. Для полегшення виснажливого стану хворого проводиться симптоматичне лікування.
Однією з головних причин, що приводить до захворювання і смерті укушених скаженими тваринами людей, є небажання або незнання про необхідність піддатися профілактичному лікуванню вакциною. Крім того, причиною смерті від цього страшного захворювання стають пізнє звернення до фахівців, і отже, пізній початок лікування, а також перерване профілактичне лікування або порушення режиму поведінки щепленого у період антирабічних щеплень (вживання алкоголю).
Тим часом, очищення рани та імунізація, зроблені якомога раніше після підозрюваного контакту з твариною і відповідно до рекомендацій ВООЗ, можуть запобігти розвитку сказу практично в 100% випадків.
Відразу ж після укусу тварини фахівці радять обробити рану. Заражену область потрібно негайно ретельно очистити 20% розчином м`якого медичного мила. Глибокі рани промивають струменем мильної води за допомогою катетера. Припікання рани або накладення швів під час місцевої обробки не рекомендуються.
З метою попередження сказу ветеринари ведуть боротьбу зі сказом серед собак, знищення бродячих тварин, профілактичну вакцинацію домашніх тварин.
Проблема забезпечення стійкого благополуччя із сказу тварин є не лише ветеринарною, а й загальнодержавною. Запорукою її успішного вирішення є реалізація програми пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин. Сказ можна подолати лише за умови тісної взаємодії та узгодженої роботи всіх зацікавлених служб і відомств.
vet.gov.ua
