Четыре лапы - выпуск 2 Аляскинский Маламут

АНОНС:

Сьогодні у програмі:

- Собака, якого вважали розумнішим за своїх хазяїв. Аляскинський маламут найстаріший, арктичний їздовий пес. Історія однієї породи.

- Апорт, і ще апорт. Піди туди не знаю куди, принеси те, не знаю що. Телевізійні уроки дресури. Продовження.

- Скора собача допомога. Ваш улюбленець порізав лапу? Його подряпав кіт? Тоді ми йдемо до вас! Перша допомога при рваних ранах, на що звернути увагу.

- Чим би собака не тішилась, аби не гавкала. Ігрові аксесуари і їх важливість у житті ваших чотирилапих друзів.

ЗАСТАВКА:

Можливо саме зараз, хтось із наших глядачів вирішує для себе кого б із братів наших молодших взяти собі в друзі: котика, песика або хом’ячка. В цьому сенсі буде доречно прислухатись до думки відомого чеського прозаїка Карела Чапека який якось сказав: «Кішка повна таємниць, як звір; собака ж простий і наївний як Людина». До речі про хом’яків Чапек на жаль не згадав. Добрий день. В ефірі обласного телебачення програма «Чотири лапи» і я Борис Майоров.

АНОНС:

Отже, як ви розумієте, ми двома руками, або навіть можна сказати чотирма лапами, за собаку. Ну насправді, як можна не хотіти, щоб у вас вдома жив такий красень: добрий, вірний і розумний. І дуже сподіваюсь, що наша наступна, історична рубрика вас у цьому виборі зайвий раз переконає.

ЗНАЙОМСТВО:

Пам’ятаєте той старий анекдот в якому, жіночка розповідає про те, що дуже любить коли її чоловік знаходиться поряд… А потім як закричить: «Поряд, я сказала!». Для деяких чоловіків, щоб стати слухняними можливо і досить однієї такої команди, але не для наших героїв. Тут ой як багато потрібно попрацювати і саме про це далі у програмі.

ДРЕССУРА:

Епіграфом до нашої наступної сторінки могли б стати відомі слова Корнія Чуковського: «И пришёл к Айболиту барбос: «Меня курица клюнула в нос!». Що у підсумку сталося з тією куркою я навіть уявити боюсь, а от про собаче здоров’я далі у програмі.

КЛИНИКА:

Наприкінці нашої минулої програми я пропонував перекусити, сьогодні ж у мене краща пропозиція: Давайте пограємось! У щось швидке і рухливе, а якщо у грі ви застосуєте, щось з того про що ми саме зараз вам розповімо, то, повірте, ваш вихованець буде вам вдячний до нестями.

ІГРАШКИ (МАГАЗИН)

Ну от все на сьогодні. На останок, хочу нагадати, що якщо ви хочете підняти якісь питання пов’язані з вихованням або життям вашої собаки телефонуйте за тим номером що зараз з’явиться на екрані. З вами був Борис Майоров і програма «Чотири лапи». А на останок наша весела і остання рубрика: «Чотирилапі на великому екрані».

Сьогодні ми розповімо про історію породи однієї з найстаріших арктичних їздових собак. Отже...
Від білого кольору рябить в очах і здається, що сніговій пустелі не видно ні кінця, ні краю. Складається враження, що цю невинну чистоту арктичної природи, залишивши на величезній сніговій ковдрі хоч би слід, ніхто і ніколи не зможе порушити...
Як раптом…, в шумі вітру, починає розрізнятись собачий гавкіт і поскрипування санчат, серед білосніжної тиші чується окрик погонича. І коли перед вами, нарешті, з\являється уся картина, то перша думка, що приходить в голову, це думка про хаос, що наближається і мчить прямо на вас.
Але це тільки на перший погляд. Насправді, вже сотні років усі рухи цих собак, починаючи з постави голови, закінчуючи розмахуваннями хвостом, відбуваються згідно з чітким і непохитним порядком. Суворість клімату спонукає.
Адже ці собаки, прожили на півночі усе життя, вони знають про цей край дуже багато, можливо, навіть значно більше, ніж їх хазяїн. Це вони везли його, оминаючи тріщини в льодах, примушуючи робити зупинки, перечікуючи завірюху, і обов’язково довозили, знесиленого, у будь-яку погоду до найближчої хатини.
Аляскинський маламут. Це ескімоський собака, а порода дістала свою назву від окремої групи ескімосів, відомих як плем\я, - малемутів.
Дослідники Півночі Америки і Канади ХIХ сторіччя часто повідомляли про чудові якості робочих собак, придбаних у цього племені, яке кочувало по узбережжю північного краю Аляски. Ці собаки були не такими «дикими», по відношенню до людей, з усіх інших індіанських собак, і використовувалися при полюванні на морського звіра і білого ведмедя, а також могли перевозити важкий вантаж. Їх витривалість дозволяла їм тягти валізи на дуже великі відстані. Пізніше трапилась «золота лихоманка», яка забезпечила просто величезний попит на цих собак.
Ще б пак, адже маламут - великий потужний їздовий собака, який важить близько 50 кг, при зрості трохи більше 60 см. Величний вигляд цього переконливого, схожого на вовка, і від того дуже красивого собаки нікого не залишить байдужим.


Що ж до їди, то маламути їдять набагато менше, ніж більшість представників інших порід такого ж розміру і ваги, хоча у них сильна харчова мотивація (цим, до речі, можна користуватися при дресуванні). Але не варто дозволяти їм їсти скільки надумається, тому що маламут не зупиниться, поки не з\їсть усе, а це може призвести до завороту шлунку.
Маламут дуже доброзичливий собака, про що буквально кричить його «плюшева» зовнішність, він любить бути в центрі уваги, через що його часто називають «великим ведмедиком». Ці добрі «вовки» завжди готові відгукнутися на запрошення до гри, та і самі можуть потішити хазяїна своїми веселими витівками.
А як же весело і радісно, почуваються в компанїії цього велетня маленькі діти. Адже не у кожної є такий добрий, великий, пухнастий і головне живий плюшевий медведик…
З огляду на те, що маламут має добру вдачу і не агресивний характер по відношенню до людей, кінологи радять не навчати собак захисним вправам - навіщо «ламати» характер цих добродушних «ведмедиків»?
Двічі на рік маламути линяють. В цей час їх треба частіше вичісувати. У дуже теплому кліматі маламут може помалу втрачати шерсть впродовж усього року. Але загалом, це дуже охайні (немов кішки) і майже не пахнучі собаки, тому мити їх слід 1-2 рази на рік.
На особливу увагу заслуговує ще одна цікава особливість представників цієї породи - здатність маламутів «розмовляти». Гавкають вони вкрай рідко, зате ведуть з хазяїном «розмову», видаючи глухе бурчання. Щоправда власники маламутів стверджують, що досить попросити, і собака відразу припиняє свої «промови».
І останнє. Важливо пам\ятати, що Аляскинський маламут, це, як не крути, робоча порода. І тому, лишати його задоволення попрацювати не рекомендується. Наприклад, пам’ятайте, що у піших походах ваш вірний компаньйон із задоволенням понесе на своїй спині рюкзак з їжею і водою.